Информация

понедельник, 21 апреля 2014 г.

Батьківські збори



Дитина та її права
Мета: ознайомити батьків з основними положеннями Конвенції ООН «Про права дитини».
Обладнання: Конвенція «Про права дитини»;
Конституція України; вислови:
«Сьогодні дитина – завтра народ» (В. Сухомлинський).
«Легше любити весь світ, ніж одну дитину» (В. Сухомлинський).
«Діти – живі квіти життя» (М. Горький)
За останні роки суверенної України значно зріс авторитет нашої держави на міжнародній арені. Про це свідчать вступ України до Ради Європи, інтенсивний і плідний діалог із такими поважними міжнародними організаціями, як Європейський Союз, Північноатлантична асамблея, Центральна Європейська ініціатива, а також двосторонні зв’язки в усіх регіонах світу.
         Важливим документом, схваленим Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1989 року., стала Конвенція «Про права дитини», ратифікована Верховною Радою України від 27 лютого 1991 року.
         Сьогодні ми ознайомимося з основними принципами цього документу й обговоримо низку актуальних питань стосовно дітей.

Що таке «Конвенція»?
Конвенція – це угода, договір між державою щодо певного питання.
Ратифікувати – означає затверджувати міжнародний договір.
Отже, 27 лютого 1991 року Верховна Рада України затвердила Конвенцію «Про права дитини», проголошену 20 листопада 1989 року Асамблеєю ООН.  Схвалення цього важливого документу свідчить про те, що держави – учасниці дбають про своє майбутнє, готові вжити необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації, зобов’язуються забезпечити їй захист і піклування.
Обговорення основних положень Конвенції
У ст..6 зазначено, що кожна дитина має невід’ємне право на життя. Текст цієї статті близький до ст.. 27 Конституції України. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов’язок держави – захистити права людини. У Конвенції держава-учасниці зобов’язуються забезпечити навчання й зовнішній розвиток дитини.
У ст..7 йдеться про те, що дитина має право не розлучатися зі своїми батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосованих процедур і закону,  що таке розлучення необхідне в інтересах дитини… Держави-учасниці забезпечують дитині право формулювати власні погляди й вільно їх висловлювати щодо всіх питань, які її стосуються, причому поглядам приділяється належна увага відповідно до віку й зрілості дитини.
Бувають випадки, коли при розлученні батьки не зважають на думку дитини щодо того, із ким вона хоче бути.  Кожен намагається зробити так, як йому вигідно, а від цього страждають діти, які часто втікають від одного з батьків до іншого, до бабусі й дідуся, а то й опиняються на вулиці.
Можливо хтось з вас читав лист «Вустами немовлят», надрукований у газеті «Порадниця», у якому дівчина – п’ятикласниця виливає біль своєї душі, просить допомоги. А суть у тому, що мати хоче розлучитися з батьком, який зраджує їй. Дівчинка любить своїх батьків, але робить висновок: «якщо ми житимемо без тата, у нас в сімї буде спокій».
Ще один випадок. Дівчинка стрибнула з даху багатоповерхового будинку, у якому оселився її батько з новою сімєю, залишивши їх з мамою та маленьким братиком без шматка хліба.
А скільки ми зустрічаємо випадків, коли матері чи батьки відмовляються від своїх дітей, залишаючи їх на призволяще.  Напрошуються слова:
Всі покритки й наймички
Горді синами,
Ой, чули б Ви, мамо,
Як кликав я мами…
І нині я кличу:
«Знайдися, Марусю!
За те, що вродила,
Тобі поклонюся!»

Чи я українець? Чи я окраєнєць?
З якого я краю і чий я окраєць?
Якої хлібини я крихта солона?
Якій не людинці я виходець з лона?
Яка мене мати на світ народила?
Без роду, без імені в люди путила?

Лежав і мовчав я під небом високим,
І в небі відлуння плили її кроки.
Світи оніміли у мить без надії.
Матусю! Шевченкові плачуть Марії.

У конвенції також сказано, що батьки несуть однакову відповідальність за виховання й розвиток дитини. Але, дитина яка тимчасово аба постійно позбавлена свого сімейного оточення, має право на особливий захист і допомогу, що надається державою.
Держави-учасниці, які визнають і дозволяють існування системи висловленя, слідкують, щоб першочергово враховувалися інтереси дитини. Вдумаємося в слова відомого вченого С. Рубінштейна: «Найдорожчі й найкращі люди в дитини – це її батьки. Потреба в батьківській любові не тільки найміцніша із всіх людських потреб, а й найдовша».
Усі ми знаємо, що смерть в Україні перевищує народжуваність. Але, напевно, не всі знаємо про те, що Україна є своєрідним «рекордсменом» щодо дитячої смертності. За останні роки, як зауважила доктор медичних наук Ніна Марковська, вроджені вади, хвороби органів дихання та інші захворювання виривають із життя від 7 до 30% малюків.
У ст..24. Конвенції сказано, що держави – учасниці визначають право дитини на користування найдосконалішими послугами системи охорони здоров’я. Держави - учасниці вживають заходів для забезпечення необхідної медичної допомоги й охорони здоров’я всіх дітей.
1.                А чи серйозно Ви ставитесь до періодичних медичних оглядів дітей?
2.                Чи приділяєте належну увагу режиму дня і харчування своєї дитини?
3.                Як реагуєте на шкідливі звички дітей- куріння, вживання алкоголю?
Чи знаєте про те, що Всесвітня організація охорони здоровя повідомила, що куріння – це причина 20% смертей, а 0,25л горілки для 12-13 річних дітей є вже смертельною дозою.
У ст27 йдеться про те, що держави – учасниці визначають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини, а держави – учасниці зобов’язуються в разі потреби надати моральну допомогу.
Але знову хочу звернути увагу на ось такий лист- крик дитини: «Не хочу жити. Бо хочу їсти те, що рекламують по телевізору, що їдять мої багаті однолітки. Хочу жити не в гуртожитку, а нашій сімї ніколи не світить нормальна квартира»…
Хтось допоможе цим розчарованим дитячим серцям? Звичайно,ж, ми, дорослі. У нашій країні створено Дитячий фонд України, який займається захистом прав дітей у цей нелегкий час, працює із сімейними дитбудинками, надає підтримку й допомогу знедоленим. Напевно, у вас виникає запитання: що робити, щоб захистити дитину від подібного?
Перш за все ми повинні огорнути її Любов’ю, піклуванням, зробити все для того, щоб вона прагнула жити, а не йти з життя. Т. Харріс написав: «У світі сьогодення існує арифметика відчаю,  де всі просять любові, але дуже мало тих, хто може її дати.» Проте ми з вами, батьки, учителі, повинні дати якнайбільше любові своїм дітям. Хоч це, напевно, нелегко. В. Сухомлинський у свій час зазначив: «Легше любити весь світ, ніж одну людину».
У Конвенції  також йдеться про те, «що кожна дитина має право на освіту». Але мені важливо дізнатися вашу думку щодо таких питань:
1.                Як ви ставитесь до того, що в Україні обов’язкова загальна середня освіта?
2.                Що думаєте стосовно тих змін, що відбуваються в наш час у галузі освіти?
3.                Як ви ставитесь до незалежного оцінювання?
У Конвенції йдеться, що держави-учасниці зобов’язуються захистити дитину від всіх форм сексуальної експлуатації й сексуального розбещування, забезпечити,  щоб кожна дитина не була піддана катуванню чи іншим жорстоким, нелюдським або таким, що принижують гідність дитини, видам поводження або покарання.
         Аналізуючи пресу, телепередачі, ми не одноразово стикаємося з випадками, коли батьки застосовують найжорсткіші методи покарання дітей за певну провину. На зло дитина ще більше захоче відповідати злом.
Прошу відповісти:
1.                Які методи покарання застосовуєте ви у своїх сімях?
2.                Чи погоджуєтеся з тим, що тільки «бійкою» можна виправити помилки в поведінці своєї дитини?
3.                А можливо, слід вдуматися в слова Я. Корчака : «Що більше в дитини свободи, то менше необхідності в покараннях. А що більше похвали, то менше покарань.»
Підсумок
Ми зупинилися тільки на основних положеннях Конвенції. Слід також згадати й про право дитини на відпочинок і дозвілля, на свободу думки, совісті та релігії, право на доступ інформації, на користування благами соціального забезпечення, зокрема й соціальне страхування. Бачимо, що дитина повинна за всіх обставин першочергово отримувати допомогу й захист.
Великий педагог В. Сухомлинський  колись зауважив: «Сьогодні діти – завтра народ!». Звичайно, діти – майбутнє нашої країни,  і від їхнього фізичного розвитку, знань, умінь, залежатиме, якою буде наша Україна. Якими сформуємо дітей фізично, морально – таке суспільство матимемо. «Діти – живі квіти землі», - писав М. Горький. І як кожній квітці, дітям потрібні певні «сприятливі умови» для їхнього нормального життя. А це наше з вами завдання – батьків і вчителів.

Комментариев нет:

Отправить комментарий