Рекомендації щодо попередження насилля та жорстокого поводження з дітьми

Що ми зазвичай розуміємо під насильством? 

Найчастіше тільки фізичне насильство ми вважаємо насильством. 
Нам навіть важко припустити, як часто ми самі демонструємо насильство або стаємо його жертвами. 

Насильством щодо дітей вважається: 

- нехтування дитини; 

- нехтування обов’язків стосовно дитини; 

- відсутність у сім’ї доброзичливої атмосфери (психологічне ізолювання); 

- недостатнє забезпечення дитини доглядом та опікою; 

- втягування дитини у з’ясовування стосунків між батьками і використовування її з метою шантажу; 

- недостатнє задоволення потреб дитини в їжі, одязі, освіті, медичній допомозі, за умови, що батьки (опікуни) матеріально спроможні зробити це; 

- вживання алкогольних напоїв (наркотиків) до втрати самоконтролю; 

- нездатність забезпечити дитині необхідну підтримку, увагу, прихильність. 

Коли виникає конфлікт, дорослі часто так захоплюються ним, що думають тільки про те, як би відстояти свої погляди. Їм байдуже, що відбувається в навколишньому світі. Діти, безумовно, не можуть бути сторонніми спостерігачами. 
Чи знаєте Ви, що: 

- діти бачать, чують та пам’ятають більше, ніж вважають дорослі. Нам здається, що дитина в цю хвилину не бере участі у конфлікті (захоплена грою, дивиться телевізор, знаходиться в іншій кімнаті тощо). Але насправді діти завжди знають, коли їхні батьки сваряться. 

- Діти різного віку по різному реагують, але на ВСІХ дітей – навіть на немовлят – впливає домашнє насильство. 

Будь – яке домашнє насильство – незалежно від того, спрямоване воно безпосередньо на дитину чи на іншого члена сім’ї, - травмує дитину! 

Як діти реагують, коли вони стають свідками насильства в сім’ї? 

- діти відчувають провину, сором і страх, ніби вони відповідальні за насильство, яке їм доводиться спостерігати. 

- Діти відчувають сум, 

- Діти відчувають гнів, тому що вони неспроможні змінити те, що відбувається в сім’ї. 

Як ці переживання відбиваються на поведінці дітей 

Вони можуть: 

- реагувати надто агресивно; 

- не визнавати авторитетів; 

- бути пасивним чи пригніченим; 

- мати вигляд знервованих або заляканих; 

- скаржитися на головний біль, біль у шлунку, постійне відчуття втоми та сонливість тощо. 

Пам’ятайте ! 

У сім’ї дитина пізнає, як взаємодіяти з іншими людьми, як ставитися до себе і до оточення, як упоратися з труднощами. 

Які «уроки» може отримати дитина, що потерпає від домашнього насильства? 

Діти, які були жертвами насильства, засвоюють, що: 

1. Насильство – це засіб розв’язування конфліктів або отримання бажаного. 
Цю навичку вони переносять у навколишнє середовище: спочатку в дитячий садок і школу, потім у дружні і близькі стосунки, а потім у свою сім’ю та на своїх дітей. 

2. Негативні форми поведінки в суспільстві – найвпливовіші. 
Вони отримують упевненість, що тиск і агресія приводять до бажаного результату, і не шукають інших способів взаємодії з іншими людьми. Вони не знають, що можна домогтися бажаного, не обмежуючи прав іншого. 

3. Довіряти людям, і особливо дорослим, - небезпечно. 
У своїх сім’ях вони не мають прикладу позитивних стосунків. Тому їм важко встановити близькі стосунки з іншими людьми. Вони не спроможні розуміти почуття інших людей. 

4. Свої почуття й потреби не можна виражати відкрито. 

Дитина не може відкрито виразити свої справжні почуття в сім’ї, тому що або до неї просто нікому немає діла, або за цим на неї чекатиме покарання. Врешті – решт, вона втрачає цю навичку – виявляти свої справжні почуття. Дієві тільки негативні почуття – вони привертають увагу, піднімають авторитет - тому тільки їх і варто проявляти 

Унаслідок цього дитина: 

- або приховує свої почуття в сім’ї, знаходячи їм вихід на вулиці, у школі; 

- або керується принципом – мовчи, терпи і принижуйся. 

У сім’ях, де у стосунках із дітьми переважають 

- контролювання; 

- нехтування дитячими потребами; 

- тиск; 

- приниження один одного 

дитина може вирости агресивною або такою, що не зможе відстояти себе. 

Тому ми повинні частіше думати про те, кого ми хочемо виховати. 

Ми весь час повинні пам’ятати, що дитина – це наше дзеркало. 

Поради батькам, які прагнуть вберегти своїх дітей від насилля 

- Прагніть до активних контактів із учителями своєї дитини; 

- Більше розмовляйте зі своєю дитиною про школу. Розпитуйте її, коли чуєте про випадки насилля серед учнів або коли ваша дитина приходить зі слідами ушкоджень. З’ясуйте у школі, як там ставляться до насилля серед учнів; 

- Потурбуйтесь, щоб виявлене насилля не замовчувалось і не татуювалось ( в разі потреби звертайтеся до міліції; 

- Говоріть зі своєю дитиною про небезпеку насилля та його наслідки для жертви. Поясніть їй, що не є боягузтвом уникати сутичок, відчувши загрозу, так само як не є хоробрістю погрожувати іншому чи влаштовувати фізичні розправи; 

- Обговорюйте зі своєю дитиною враження від телепередач або фільмів, які вона переглянула; 

- Звертайте увагу на те, з ким ваша дитина проводить вільний час. Запрошуйте друзів і шкільних товаришів своєї дитини до себе додому, щоб мати змогу ближче познайомитися з ними; 

- Потурбуйтеся, щоб ваша дитина своєчасно навчилась користуватися грошима. Якщо вам стало відомо, що у неї раптово виникли проблеми з грошима або з’явились нові речі, яких не можна було придбати за виділені їм кишенькові гроші, негайно вживайте заходів. Обидва випадки можуть вказувати на крадіжку чи вимагання. Ваша дитина може бути як жертвою, так і злочинцем. Потурбуйтесь, щоб дитина не брала із собою до школи великих сум грошей та цінних речей: це може стати мимовільним приводом для крадіжки та вимагання.