Информация

воскресенье, 2 февраля 2014 г.

нормативная документация








МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,
МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
01135, м. Київ, проспект Перемоги, 10, тел. (044) 486-24-42, факс (044) 236-10-49, ministry@mon.gov.ua

від 26.07.2012 1/9-529

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту  Автономної Республіки Крим,
управління освіти і науки обласних,  Київської та Севастопольської  міських державних адміністрацій

Про організацію психологічного
і соціального супроводу в умовах
інклюзивного навчання

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту надсилає для практичного використання методичний лист «Психологічний і соціальний супровід дітей з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання», розробленого з метою запровадження Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2011 р. № 872.
Водночас, інформуємо, що 18 липня 2012 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 635 „Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. № 346 і від 14 червня 2000 р. № 963”, якою уведено посаду асистента вчителя загальноосвітнього навчального закладу з інклюзивним та інтегрованим навчанням до переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників.
Просимо зміст листа та вищевказаної постанови довести до відома керівників районних та міських відділів освіти, керівників загальноосвітніх навчальних закладів.
Додаток: на 7 арк.

Заступник Міністра                                                                      Б. М. Жебровський





Додаток до листа        МОНмолодьспорту
                                                                           від 26.07.2012р. №1/9-529

«Психологічний і соціальний супровід дітей з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання»
          Шляхи впровадження інклюзивного навчання визначено Концепцією розвитку інклюзивної освіти, затвердженою наказом Міністерства освіти і науки від 01.10.2010 № 912, а саме, в частині навчально-методичного забезпечення освітнього процесу передбачається реалізація корекційно-розвиткової складової особистісно-орієнтованого навчального плану в умовах інклюзивного навчання.
З урахуванням основних тенденцій щодо змін у системі освіти дітей з особливими освітніми потребами окреслено напрями діяльності, які потребують підвищеної уваги, одним з яких є психологічний і соціальний супровід інклюзивного навчання в Україні.
Зміст та основні завдання участі психологічної служби системи освіти з питань впровадження інклюзивного навчання визначено низкою нормативно-правових документів, зокрема, наказом Міністерства освіти і науки  від 11.09.2009 № 855 «Про затвердження Плану дій щодо запровадження інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на 2009 - 2012 роки».  
         З метою залучення дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітній простір передбачено різні форми їх навчання, зокрема, у спеціальних класах у загальноосвітніх навчальних закладах, що регламентується Положенням про спеціальні класи для навчання дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітніх навчальних закладах, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 09.12.2010       № 1224, зареєстрованим в Міністерстві юстиції  29.12.2010 р. за № 18707.
Зазначеним нормативним документом визначено завдання психолого-педагогічного супроводу:
а)   актуалізація особистісного потенціалу розвитку дитини;
б) формування позитивних міжособистісних стосунків учнів з порушеннями психофізичного розвитку та їх ровесників у процесі внутрішкільної інтеграції;
в) консультування батьків або осіб, які їх замінюють, щодо  особливостей розвитку, спілкування, навчання, професійної орієнтації, соціальної адаптації їх дитини тощо.
Порядком організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2011р. № 872, визначено, що у загальноосвітніх   навчальних   закладах здійснюється психолого-педагогічне супроводження дітей з  особливими  освітніми потребами у класах з інклюзивним навчанням   працівниками    психологічної служби   (практичними психологами,   соціальними   педагогами)   цих   закладів та відповідними педагогічними працівниками.
         Діяльність працівників   психологічної   служби    координується центрами практичної психології і соціальної  роботи,  міськими, районними методичними кабінетами.
         Вищезазначеним документом передбачено також організацію корекційної роботи з дітьми з особливими освітніми потребами вчителями-дефектологами та практичними психологами.
З огляду на те, що питання визначення функцій і повноважень спеціалістів психологічної служби (практичного психолога і соціального педагога)  є актуальним, звертаємо увагу на недопущення покладання адміністрацією навчальних закладів на цих спеціалістів обов’язків, що не належать до їх професійної компетентності.
Зокрема, це стосується заміни корекційних занять вчителя-дефектолога корекційними заняттями, які проводить практичний психолог.
Питання психологічного і соціального супроводу дітей знаходиться на перетині функцій багатьох спеціалістів, а тому не можуть бути віднесені до сфери професійної діяльності виключно одного з них.
Кваліфікаційна характеристика та основні функціональні обов’язки соціального педагога в умовах інклюзивної освіти визначені наказом Міністерства освіти і науки від 28.12.2006 № 864 «Про планування діяльності та ведення документації соціальних педагогів, соціальних педагогів по роботі з дітьми-інвалідами системи Міністерства освіти і науки України».
Визначаючи основні завдання  на 2012-2013 навчальний рік практичним психологам і соціальним педагогам рекомендовано звернути посилену увагу на проблеми психологічного і соціального супроводу всіх учасників навчально-виховного процесу в умовах інклюзивного навчання, що сприятиме пристосуванню освітнього середовища до потреб дитини з урахуванням її особливостей та можливостей, забезпеченню соціальних потреб.
З цією метою проводиться вивчення індивідуальних особливостей учня, його можливостей і потреб,  рівня  сформованості у нього пізнавальних процесів і дій.
Таким чином, діагностична робота має бути спрямована на вивчення:
·        співвідношення рівня розумового розвитку дитини і вікової норми;
·        рівня розвитку когнітивної сфери;
·        особливості емоційно-вольової сфери;
·        індивідуально-типологічних особливостей;
·        рівня сформованості мотивації до навчання;
·        рівня розвитку комунікативних здібностей;
·        розумової працездатності та темпу розумової діяльності.
Під час вивчення психічного розвитку дитини психолог виявляє фактори, які зумовлюють труднощі пізнавальної діяльності, спілкування та соціальної адаптації, а також ті резерви, які можна використовувати у корекційно-розвитковій роботі.
Визначення рівня і особливостей пізнавальної діяльності повинно передувати будь-яким іншим психологічним дослідженням, щоб з’ясувати труднощі та обмеження, які можуть виникати при виконанні діагностичних завдань і призводити до неправильного тлумачення отриманих результатів.
Під час вивчення індивідуальних особливостей дитини важливо враховувати особливості її розвитку та  фізичні обмеження.
Наприклад, працюючи з дитиною, хворою на дитячий церебральний параліч, слід пам’ятати, що через мовленнєві труднощі, порушення міміки, тощо може скластися неправильне враження щодо інтелектуальних  можливостей дитини. Психічний стан такої дитини можна визначити тільки шляхом уважного спостереження за її діяльністю та шляхом спілкування з нею та   за допомогою спеціальних методів діагностики.
Психофізіологічні особливості дитини, рівень її розвитку, потенційні можливості щодо опанування навчальним матеріалом є основними індикаторами, які беруться до уваги при розробленні індивідуальної програми розвитку.
Індивідуальна програма розвитку розробляється групою фахівців (заступник директора з навчально-виховної роботи, вчителі, асистент вчителя, психолог, вчитель-дефектолог та інші) із обов’язковим залученням батьків, або осіб, які їх замінюють, з метою визначення конкретних навчальних стратегій і підходів до навчання дитини з особливими освітніми потребами. Така програма розвитку містить загальну інформацію про учня, визначає систему додаткових послуг інших спеціалістів, засоби і шляхи щодо необхідної адаптації навчального середовища, модифікації навчальних матеріалів, індивідуальну навчальну програму та за потреби індивідуальний навчальний план.
Завдання психолога – надати до програми узагальнену інформацію за результатами проведеного вивчення та рекомендації стосовно врахування індивідуальних особливостей дитини у навчально-виховному процесі та взаємодії зі шкільним оточенням.
Практичний психолог в інклюзивному середовищі формує психологічну готовність учасників навчально-виховного процесу (учнів, батьків, вчителів, представників адміністрації) до взаємодії з дитиною з особливими освітніми потребами.
Така психологічна готовність формується через проведення тренінгових занять, лекторіїв, семінарів, консиліумів, виступів тощо, зміст яких спрямований на подолання упередженого ставлення до дітей з особливими потребами, руйнування міфів і стереотипів, стигматизації та дискримінації.
Оскільки вчитель своїм ставленням моделює очікувану від учнів поведінку, важливо розпочати проведення таких занять саме з педагогами навчального закладу.
Необхідно працювати з педагогами щодо уникненням використання медичної термінології, що застосовується в педагогічній практиці для характеристики дітей з особливими освітніми потребами.
Зміст занять з учнями слід спрямувати на формування у них вміння бачити та цінувати відмінності, слухати та враховувати різні точки зору, висловлювати свою думку, поважаючи думку інших, оволодівати навичками співпраці з різними дітьми. Формування толерантного ставлення  до дітей з особливими освітніми потребами сприятиме гармонізації стосунків в учнівському колективі та допоможе педагогічним працівникам створити сприятливе середовище для розкриття потенціалу кожної дитини.
При проведенні індивідуальної роботи психолог працює безпосередньо з дитиною з особливостями психофізичного розвитку, щодо збереження її здоров’я, пошуку та реалізації її всебічного розвитку, формування позитивної мотивації до навчання.
Актуальним залишається питання застосування психодіагностичного інструментарію та  корекційних програм у роботі з вказаною категорією дітей, які, як правило, потребують адаптації (зміна характеру подачі матеріалу, без зміни змісту або концептуальної складності завдання), рідше, модифікації відповідно до індивідуальних особливостей дитини.
Зокрема, відповідно до потреб дитини можуть використовуватись такі види адаптації:
адаптація середовища (збільшення інтенсивності освітлення в кімнатах, де є діти з порушеннями зору; зменшення рівня шуму в класі, де навчається дитина з порушенням слуху, забезпечення її слуховим апаратом; створення відокремленого блоку в приміщенні школи для учнів початкових класів; забезпечення архітектурної доступності для дитини з порушенням опорно-рухового апарату);
адаптація змісту, методів і форм навчальної діяльності (використання навчальних завдань різного рівня складності; збільшення часу на виконання, зміна темпу занять,  чергування видів діяльності);
адаптація методичних матеріалів (адаптація навчальних посібників, наочних та інших матеріалів; використання друкованих текстів з різним розміром шрифтів  тощо).
Ознайомившись із особливостями психофізичного розвитку  дитини та готуючись до роботи з нею, психолог аналізує, перш за все, відповідність інструментарію (стимулів) та вибрані методики.
 Для дітей із сенсорними порушеннями очевидним є прилаштування інструментарію (стимулів) до можливостей дитини та критичного вибору методик, які дозволяють використати потенціал дитини. Наприклад,  для дитини з порушенням зору малюнки (методика "Четвертий – зайвий") мають бути контрастнішими та більшими за розміром.
Для дитини зі спастикою кінцівок є проблематичним використання малюнкових методик, при використанні яких  необхідно домовитися з дитиною про сигнали, що відповідають певному вибору (стимульний матеріал до тесту тривожності Р. Теммпл, В. Амен, М. Дорки).
Оскільки можуть виникнути труднощі зі сприйманням малюнків,  вони не повинні бути надміру стилізованими та складними. Необхідно передбачати можливі труднощі, пов’язані з процесом сприймання самих зображень, та відрізняти їх від розуміння чи нерозуміння сюжету, логічних зв’язків у ньому.
Для дітей з порушеннями мовлення будуть мало прийнятними  вербальні методики. При цьому важливо розрізняти труднощі активного мовлення через порушення артикуляції та розуміння зверненого мовлення.
Обмеження у використанні діагностичних методик також можуть бути пов’язані зі способом життя обстежуваних, обмеженістю їхніх соціальних зв’язків і відповідних знань та уявлень про навколишній світ. У зв’язку із цим, не можна беззастережно використовувати певні проективні методики, що в цілому за процедурою виконання могли б відповідати технічним можливостям обстежуваного. Наприклад, методика Рене Жіля, яка часто і успішно застосовується для виявлення проблем, пов’язаних зі спілкування та самовизначенням підлітків, не завжди може бути адекватною в роботі з підлітком, фізичні обмеження якого не дозволяють сприймати ситуації, наведені в методиці, як проективні на себе. Причиною є те, що спосіб життя виключає, наприклад, відвідання кінотеатру, прогулянки за місто разом із друзями тощо. Тому перш ніж застосовувати таку методику, потрібно переконатися, що у дитини є відповідний життєвий досвід, пов’язаний із зображеними ситуаціями.
Таким чином, психолог приймає рішення, які методики включити при діагностичному вивченні та яким чином мають бути адаптовані стимульні матеріали. Водночас, рекомендовано провести обговорення методик та способів їх адаптації під час засідання методичного об’єднання практичних психологів.
Разом із тим, звертаємо увагу, що відповідно до «Положення про експертизу психологічного і соціологічного інструментарію, що застосовується в навчальних закладах Міністерства освіти і науки України», затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 20.04.2001 № 330, має бути проведена експертиза всіх діагностичних методик,  психокорекційних, психотерапевтичних та реабілітаційних технік і технологій, соціологічних та соціально-психологічних опитувальників.  
З урахуванням вади розвитку та потенційних можливостей дитини організовується й психокорекційна робота. Більшість дітей з особливими освітніми потребами можуть бути долучені до роботи в корекційній групі. Однак, психологу необхідно заздалегідь оцінити та продумати альтернативні вправи, з урахуванням потреб розвитку дитини.
Корекційна робота має бути спрямована на розвиток усіх видів сприймання, особливо зорового і слухового, на базі яких розвиваються вищі психічні функції.
         З розвитком сприймання збагачуються різноманітні знання про навколишній світ і розуміння зв’язків між предметами та явищами, отже, розвивається мислення і мовлення дітей. Під час корекції розвитку та навчання дитини необхідно дбати про зміцнення її працездатності, уміння зосереджувати увагу, цілеспрямовано працювати: ставити перед собою мету, усвідомлювати способи її досягнення, адекватно оцінювати результати.
Особливої уваги потребує розвиток навчальної мотивації, бажання вчитися, формувати віру дитини у власні можливості, що можливо завдяки усвідомленню і оцінці реальних досягнень.
У разі, якщо мова йде про корекцію чи розвиток окремих пізнавальних процесів краще організовувати індивідуальні заняття. Результати діагностичної роботи слугують орієнтирами для роботи психолога, педагогів, батьків і самої дитини. Водночас ступінь інтегрованості дитини в освітнє середовище є індикатором ефективності і адекватності психокорекційного впливу.
Соціально-педагогічний супровід базується на створенні сприятливих умов для взаємодії учня з соціальним середовищем з метою попередження виникнення або усунення вже існуючих дестабілізуючих розвиток факторів та формування стійкості до ситуацій дезадаптації.
Алгоритм діяльності практичного психолога і соціального педагога, в умовах інклюзивної освіти включає:
1. Ознайомлення з особовою справою дитини, історією та особливістю протікання захворювання, співбесіду з представником психолого-медико-педагогічної консультації;
2. Бесіду з дитиною та її батьками, метою визначення рівня можливостей дитини (самообслуговування, спілкування, пізнавальних можливостей, самоконтролю поведінки, емоційно-вольової сфери тощо);
3. Оцінку освітнього середовища, визначення щодо його відповідності до потреб і можливостей дитини. Психолог надає пропозицію щодо здійснення організаційних, функціональних, методичних змін.
4.   Вивчення індивідуальних особливостей та психічного розвитку дитини.
5. Проведення психолого-педагогічного консиліуму з метою розробки індивідуальної програми розвитку.
6. Проведення зустрічі з батьками і учнями класу (школи), педагогами з метою формування їх психологічної готовності до взаємодії з дитиною з особливими освітніми потребами.
7. Проведення психокорекційної роботи з метою розвитку потенційних можливостей дитини та відповідного формування особистості.
8.   Відстеження соціально-психологічного клімату в колективі та статусу дитини в групі.
9.  Сприяння соціальній інтеграції дитини: залучення в позакласну і позашкільну діяльність.
10. Моніторинг рівня адаптованості й інтегрованості учня, адаптація відповідних індивідуальних програм, планів.
Успішність навчання дитини з особливими освітніми потребами залежить від ранньої діагностики та вчасно наданої відповідної допомоги фахівцями. Велика роль в цьому належить фахівцям психолого-медико-педагогічної консультації, діяльність якої регламентується Положенням про  центральну та республіканську (Автономна Республіка Крим), обласні, Київську та Севастопольську міські, районні (міські) психолого-медико-педагогічні консультації, затвердженим спільним наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту та Національної академії педагогічних наук України від 23.06.2011 № 623/61, зареєстрованим у Міністерстві юстиції 06.12.2011 за       № 1407/20145.
         Головним завданням  психолого-медико-педагогічних консультацій є надання консультативно-методичної допомоги дітям з особливими освітніми потребами та батькам, які їх виховують, педагогам.
         Водночас, завданнями психолого-медико-педагогічних консультацій є визначення за якою навчальною програмою має навчатися дитина, без визначення типу навчального закладу.
За результатами психолого-педагогічного вивчення дитини надається психолого-педагогічний висновок та рекомендації, які фіксуються у витязі з протоколу засідання психолого-медико-педагогічної консультації.
Звертаємо увагу, що зміст психолого-педагогічного висновку не містить медичного, зокрема, психіатричного, діагнозу, а передбачає формулювання, щодо особливостей психічного розвитку дитини та її психологічний стан з використанням лексичних засобів у контексті  психолого-педагогічної термінології.
При цьому у висновку у стислому викладі зазначаються ті основні показники, які мають значення для розрізнення станів розумового розвитку дитини. Рекомендації психолого-медико-педагогічних консультацій відображають напрямки психолого-педагогічної роботи з дитиною, спрямовані на реалізацію  потенціалу розвитку і виховання,  враховуючи її  індивідуальні особливості засвоєння знань, навичок, практичного та соціального досвіду.




Директор департаменту                                                                        О. В. Єресько                                  









МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИУКРАЇНИ
01135, м. Київ, проспект Перемоги, 10, тел. (044)486-24-42, факс (044) 236-10-49, ministry@mon.gov.ua







від 08.08.13_1/9-539____
на №              ___ від                      
Міністерство освіти і науки,
молоді та спорту АР Крим
департаменти (управління) освіти і 
науки (молоді та спорту) обласних
Київської та Севастопольської міських
державних адміністрацій

Про організаційно-методичні
засади забезпечення права на освіту
дітям з особливими освітніми потребами

         Міністерство освіти і науки надсилає для використання в роботі методичні рекомендації «Про організаційно-методичні засади забезпечення права на освіту дітей з особливими освітніми потребами».
         Просимо довести зазначені методичні рекомендації до відома працівників органів управління освітою, методичних установ, керівників спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів, загальноосвітніх навчальних закладів, які мають інклюзивні класи, навчально-реабілітаційних центрів для врахування в роботі при організації навчально-виховного процесу з дітьми з особливими освітніми потребами.

Додаток: на7 арк.


Заступник Міністра                             Б. М. Жебровський











                                                                  Додаток до листа
                                                                                  Міністерства освіти і науки
                                                                                від 08.08.2013 № 1/9-539

Організаційно-методичні засади забезпечення права на освіту
дітей з особливими освітніми потребами

З метою охоплення дітей з особливими освітніми потребами, у тому числі дітей-інвалідів,  навчанням відповідно до законодавства про освіту та охорону дитинства, важливо створити банк даних у кожному регіоні про кількість таких дітей, у тому числі дітей-інвалідів, який має узагальнюватися та оновлюватися щорічно. Для створення банку даних необхідно налагодити  співпрацю управлінь освітою з управліннями охорони здоровя, соціального захисту для якомога раннього виявлення дітей з порушеннями психофізичного розвитку. Важлива роль при цьому належить психолого-медико-педагогічним консультаціям (ПМПК).
Звертаємо увагу на необхідність приведення діяльності ПМПК у відповідність до Положення про центральну та республіканську (Автономна республіка Крим), обласні, Київську та Севастопольську міські, районні (міські) психолого-медико-педагогічні консультації, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту, Національної академії педагогічних наук України від 23.06.2011 № 623/61 «Про внесення змін до Положення про центральну та республіканську (Автономна республіка Крим), обласні, Київську та Севастопольську міські, районні (міські) психолого-медико-педагогічні консультації» (далі - Положення).
         До 1 вересня 2013 року необхідно проаналізувати діяльність ПМПК,  особливу увагу звернути на призначення голів ПМПК з відповідною дефектологічною освітою, укомплектування ПМПК спеціалістами з відповідною дефектологічною освітою відповідно до вимог Положення.
         Для приведення у відповідність до Положення діяльності ПМПК необхідно керуватися наказом Міністерства освіти і науки України від 04.06.2013 № 680 «Про організацію діяльності психолого-медико-педагогічних консультацій». 
         Одним із головних завдань ПМПК є раннє виявлення дітей з особливими освітніми потребами з метою надання їм корекційної допомоги та консультативної допомоги їх батькам з питань особливостей розвитку та пізнавальної діяльності дитини, надалі - вибору програми для її навчання, в складанні індивідуальної програми розвитку дитини. 
         В тісній взаємодії з ПМПК мають працювати визначені управлінням освіти і науки спеціальні або комбінованого типу дошкільні, опорні загальноосвітні з інклюзивними класами/групами навчальні заклади.
          Така співпраця необхідна для визначення перспективи запровадження інклюзивного навчання у регіоні шляхом створення умов для охоплення щороку таким навчанням більшої кількості дітей з особливими освітніми потребами, у тому числі дітей-інвалідів.
         Організовувати навчально-виховний процес таких дітей необхідно у комплексному поєднанні з корекційно-розвитковою роботою відповідно до особливостей психофізичного розвитку дітей. Така робота на основі індивідуального підходу здійснюється не лише у спеціальних навчальних закладах, а й у навчально-реабілітаційних центрах (далі – НРЦ).
Саме НРЦ забезпечує надання системної кваліфікованої реабілітаційної та корекційно-розвиткової допомоги дітям з особливими освітніми потребами, у першу чергу, дітям з тяжкими комплексними порушеннями психофізичного розвитку, які навчаються чи виховуються в дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах, за індивідуальною та іншими формами  навчання. 
Звертаємо увагу, що відповідно до Положення про навчально-реабілітаційний центр, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту  України від  16.08.2012 № 920 (зареєстрованим  у Міністерстві юстиції 05 вересня 2012 року за № 1502/21814), навчально-реабілітаційні центри забезпечують реалізацію права на освіту та здійснення комплексних реабілітаційних заходів, спрямованих на відновлення здоров’я, дітям із складними вадами психофізичного розвитку.
З метою розвитку мережі НРЦ Міністерством затверджено перспективний план відкриття цих закладів у регіонах (наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 20.11.2012 № 1299 «Про затвердження перспективного плану розвитку навчально-реабілітаційних центрів»).
Діяльність усіх спеціальних навчальних закладів для дітей з особливими освітніми потребами, у тому числі НРЦ,  повинна організовуватися згідно Державних санітарних норм та правил «Гігієнічні вимоги до улаштування, утримання і режиму спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, та навчально-реабілітаційних центрів», затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я від 20.02.2013 № 144, зареєстрованим у Міністерстві
юстиції України 14 березня 2013 р. за № 410/22942.
                    Звертаємо увагу, що спеціальна школа-інтернат і НРЦ – це різні типи загальноосвітніх навчальних закладів, з різними функціями, тому недопустимо реорганізовувати спеціальні загальноосвітні школи-інтернати у навчально-реабілітаційні центри, якщо зміст їх діяльності не відповідає Положенню про НРЦ.
Для надання корекційно-розвиткової та реабілітаційної допомоги дітям з особливими освітніми потребами дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади з інклюзивними класами/групами обов’язково мають укласти угоду з НРЦ або, у разі відсутності таких у найближчому оточенні, із спеціальними загальноосвітніми школами-інтернатами про співпрацю. Це стосується також загальноосвітніх навчальних закладів, в яких діти з особливими освітніми потребами, у тому числі діти-інваліди, навчаються за індивідуальною та іншими формами навчання.
З метою надання ранньої допомоги дітям з особливими освітніми потребами в НРЦ можливе відкриття консультативного пункту (обов’язково передбачається статутом закладу), завданнями якого є проведення  консультацій для батьків, які виховують дітей зі складними порушеннями психофізичного розвитку, педагогічних працівників, психологів, які працюють з такими дітьми та їх батьками.
Також при НРЦ можливе функціонування центру ранньої допомоги, в склад якого входить патронажна служба. Метою діяльності такого центру є надання  комплексної медико-психолого-педагогічної допомоги дітям зі складними порушеннями психофізичного розвитку раннього та дошкільного віку, що не належать до постійного контингенту НРЦ. В рамках роботи НРЦ можливо організувати в межах фонду заробітної плати виїзну форму роботи спеціалістів (надання корекційної допомоги дітям та консультування їх батьків на дому).
Навчально-виховний процес у НРЦ здійснюється у відповідності до статуту навчального закладу.
Звертаємо увагу, що відповідно до пункту 9.8. згаданих вище  Державних санітарних норм і правил, у спеціальних навчальних закладах та НРЦ кількість навчальних годин (сумарно інваріантна частина, варіативна, фізична культура) повинна становити на тиждень не більше: у підготовчому, 1-му класі - 20 годин, у 2-му - 21 годину, 3-4-му - 22 години, 5-му - 25 годин, 6-му - 28 годин, 7-му - 30 годин, 8-12-му - 32 години.
У дошкільному відділенні навчально-виховний процес здійснюється відповідно до Базового компоненту дошкільної освіти, який є  Державним стандартом дошкільної освіти України (схвалено рішенням Колегії Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 4 травня 2012 року,  протокол № 5/2-2, затверджено наказом  Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 22.05.2012 № 615 «Про затвердження Базового компоненту дошкільної освіти (нова редакція). Реалізується зазначений документ програмами та навчально-методичним забезпеченням, що затверджуються Міністерством освіти і науки.
Окрім цього, Міністерством рекомендовано програми розвитку для дітей дошкільного віку з особливими освітніми потребами, які розміщено на офіційному сайті МОН.
Водночас, допускається використання авторських, регіональних  програм, які затверджуються науковими радами інститутів післядипломної педагогічної освіти.
          Для складання індивідуальної програми навчання дітей дошкільного та шкільного віку, незалежно від місця навчання дитини, рекомендуємо користуватися методичними рекомендаціями, наданими МОНмолодьспортом в інструктивно-методичних   листах від 18.05.2012 № 1/9-384  «Про організацію інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах» та                 від 26.07.2012 № 1/9-529 «Про організацію психологічного і соціального супроводу в умовах інклюзивного навчання».
         Для роботи з дітьми в спеціальній школі у складі НРЦ  використовуються навчальні програми для спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів та, у разі потреби, розробляються індивідуальні програми для кожної дитини відповідно до рівня її розвитку, знань, особливостей пізнавальної діяльності.   Окрім цього, Міністерством розроблено та надано гриф навчальним програмам для дітей з помірною розумовою відсталістю з основних предметів для початкової школи («Українська мова», «Я і Україна (довкілля)», «Трудове навчання», «Образотворче мистецтво», „Математика” (для підготовчих, 1-4 кл.), «Культура побуту» для 4-9 кл.; програма психолого-педагогічної корекції розвитку дітей з аутизмом), які також розміщено на офіційному сайті МОН та рекомендовано для роботи з дітьми зазначеної категорії в умовах НРЦ.
Зміст корекційно-розвиткових занять повинен бути спрямований на вирішення специфічних завдань, зумовлених особливостями психофізичного розвитку учнів, і реалізується через спеціально організовані групові та індивідуальні заняття за напрямками:
- для сліпих дітей та дітей зі зниженим зором:
“Соціально-побутове орієнтування”, “Розвиток мовлення”, “Корекція вад розвитку, комунікація”, “Орієнтування в просторі та мобільність”, “Ритміка”, “Лікувальна фізкультура”; предметно-практичне навчання;               
- для глухих дітей:
“Розвиток слухо-зоро-тактильного сприймання мовлення та формування вимови”, “Соціально-побутове орієнтування”, “Ритміка”;
-          для дітей зі зниженим слухом:
 “Розвиток слухового сприймання та формування вимови”, “Ритміка”;
- для розумово відсталих дітей:
“Розвиток мовлення”, “Соціально-побутове орієнтування”, “Ритміка”, “Лікувальна фізкультура”;
- для дітей з тяжкими порушеннями мовлення:
“Логоритміка”, “Розвиток мовлення”, “Розвиток зв’язного мовлення”, “Лікувальна фізкультура”;
- для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату:
“Корекція вад розвитку”, “Лікувальна фізкультура”; “Соціально-побутове орієнтування”,
- для дітей із затримкою психічного розвитку:
„Корекція розвитку”, „Розвиток мовлення”, „Ритміка”.

       НРЦ, спеціальні загальноосвітні навчальні заклади та загальноосвітні школи з інклюзивним навчанням повинні постійно працювати в контакті з науковцями, медичними працівниками, соціальними службами, громадськими організаціями.
Обовязковим напрямком діяльності цих навчальних закладів має бути  просвітницька робота, яка ведеться в громаді за місцем розташування закладу.  Важливим при цьому є залучення засобів масової інформації, розповсюдження передового педагогічного досвіду роботи з дітьми з особливими освітніми потребами.
Інклюзивне навчання дітей з особливими освітніми потребами організовується відповідно до «Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2011 р. № 872 та наказу Міністерства освіти і науки України від 23.07.2013 № 1034 «Про затвердження заходів щодо впровадження інклюзивного навчання в дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах на період до 2015 року».
Навчання в інклюзивних класах/групах здійснюється за типовими навчальними планами, програмами, підручниками та посібниками, рекомендованими Міністерством освіти і науки для загальноосвітніх та, у разі потреби,   спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів.
Навчально-виховний процес у класах з інклюзивним навчанням здійснюється відповідно до робочого навчального плану загальноосвітнього навчального закладу. З урахуванням індивідуальних особливостей дітей з особливими освітніми потребами, у тому числі дітей-інвалідів, складається індивідуальний навчальний план.
Обов’язковою умовою при складанні  індивідуального навчального плану  та індивідуальної навчальної програми є врахування висновків та рекомендацій ПМПК  щодо вибору для дитини навчальної програми.
Ця вимога поширюється також на діяльність навчальних закладів (загальноосвітніх та спеціальних), у яких функціонують спеціальні класи для дітей з особливими освітніми потребами.
Розклад уроків для дітей з особливими освітніми потребами складається з урахуванням індивідуальних особливостей їх навчально-пізнавальної діяльності, динаміки працездатності протягом дня і тижня та з дотриманням санітарно-гігієнічних вимог.
Корекційно-розвиткова робота проводиться педагогами, психологами з відповідною освітою, які залучаються з НРЦ, ПМПК, спеціальних навчальних закладів шляхом укладання угод про співпрацю, а також  психологами шкіл, установ соціального захисту, ПМПК, центрів практичної психології та соціальної роботи, створених при управліннях освіти і науки, ресурсних центрів. Координація послуг зазначених фахівців здійснюється місцевими управліннями освітою, відповідно до інформації, отриманої від дошкільних і загальноосвітніх навчальних закладів з інклюзивними групами/класами.
        У разі потреби, відповідно до індивідуальних особливостей дитини, стану її здоров’я в штатні розписи загальноосвітніх навчальних закладів, у яких відкриті класи з інклюзивним навчанням, вводиться посада асистента вчителя  відповідно до Типових штатних нормативів загальноосвітніх навчальних закладів, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 06.12.2010 № 1205 «Про затвердження Типових штатних нормативів загальноосвітніх навчальних закладів».
Відповідно до  постанови Кабінету Міністрів України від 18.07. 2012 р.     № 635  «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р.  № 346  і від 14 червня 2000 р. № 963»  внесено посаду асистента вчителя до переліку педагогічних посад, якими визначено, що асистент вчителя є педагогічна посада та розроблено кваліфікаційну характеристику асистента вчителя.
Відмова у зарахуванні дітей з особливими освітніми потребами до загальноосвітнього навчального закладу за наявності рекомендації ПМПК та бажання батьків недопустима.
        Для роботи з дітьми в загальноосвітніх школах з інклюзивними класами, перш за все, слід звернути увагу на створення безперешкодного доступу до навчальних закладів для дітей різних нозологій. З метою отримання практичної допомоги з даного питання рекомендується використання ДБН В.2.2-3-97     «Будинки та споруди навчальних закладів», із змінами № 3, затвердженими наказом Мінрегіонбуду від 30.12.2011 № 420, та  навчально-методичного посібника «Архітектурна доступність шкіл» (Київ, 2012). Відповідні вимоги слід враховувати при підготовці загальноосвітніх навчальних закладів до нового навчального року та здійсненні капітальних ремонтів.
          З метою визначення цілей та напрямку діяльності дошкільного та загальноосвітнього навчального закладу з інклюзивною формою навчання рекомендуємо використовувати навчально-методичні посібники «Індекс інклюзії: дошкільний навчальний заклад», «Індекс інклюзії: загальноосвітній навчальний заклад», схвалені до використання МОНмолодьспортом (Київ, 2011).
         На допомогу психологам, педагогам у роботі з дітьми з особливими освітніми потребами рекомендується методичний посібник «Психологу про дітей з особливими потребами у загальноосвітній школі» (Київ, 2012, Обухівська А., Ілляшенко Т, Жук Т.), рекомендований МОНмолодьспортом.
Окрім цього, для педагогів та батьків Міністерством рекомендовано серію  «Інклюзивна освіта» комплектів методичних посібників «Путівник для вчителів», «Путівник для батьків» (Київ, 2010, за загальною  редакцією Колупаєвої А. А.).
Зазначені навчально-методичні матеріали висвітлюють особливості розвитку, навчання та виховання дітей з особливими освітніми потребами, методичні рекомендації щодо забезпечення навчальних потреб таких учнів вдома та в інклюзивних класах загальноосвітніх навчальних закладів.
Перехідною до інклюзивної форми навчання є навчання дітей у спеціальних класах, діяльність яких регламентована Положенням про спеціальні класи для навчання дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітніх навчальних закладах, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 09.12.2010 № 1224, зареєстрованим в Міністерстві 

юстиції України 29 грудня 2010 року за №1412/18707. 
Спеціальні класи для навчання  дітей  з  особливими освітніми потребами  у   загальноосвітніх   навчальних   закладах (далі - спеціальні  класи)  -  це окремі класи у загальноосвітніх навчальних закладах для навчання дітей,  які  потребують  корекції фізичного  та/або  розумового  розвитку,  у  спеціально  створених умовах. Спеціально створеними умовами є безперешкодний доступ до території та приміщень загальноосвітнього  навчального  закладу;
відповідна навчально-матеріальна база та відповідне кадрове забезпечення.
         Наголошуємо, що рішення про  створення  спеціальних  класів  приймається засновниками  (власниками) загальноосвітніх навчальних закладів за наявності відповідного контингенту  учнів,  навчально-матеріальної
бази, кадрового  забезпечення та погодження з відповідним органом
управління освітою та органом державної санітарно-епідеміологічної
служби. Організаційну допомогу загальноосвітнім  навчальним закладам  у   створенні   спеціальних    класів,    організації навчально-виховного  процесу, підвищенні  кваліфікаційного  рівня педагогічних  працівників  тощо   здійснюють   відповідні   органи управління освітою. Консультативну допомогу щодо відкриття та комплектування спеціальних  класів,  змісту  навчання  та  корекційно-розвиткової роботи з  дітьми  надають відповідні психолого-медико-педагогічні консультації. Науково-методичне забезпечення загальноосвітніх навчальних  закладів  у частині функціонування спеціальних класів, моніторинг  навчальних  досягнень   учнів   здійснюють   інститути післядипломної  педагогічної освіти,  районні (міські) методичні кабінети.
         Звертаємо увагу на необхідність створення спеціальних класів для дітей з розладами спектра аутизму, бо саме такі класи є важливими для підготовки та адаптації цих дітей до навчання у спеціальних або загальноосвітніх навчальних закладах. Для формування навичок соціальної поведінки такі діти потребують спеціальних умов та спеціально організованого середовища. Чим раніше таке середовище для дитини буде створено, тим менше її розвиток відхилятиметься від норми, тим кращою буде її адаптація.
Навчання дітей з аутизмом повинно проводитися за індивідуальними програмами, складеними з урахуванням індивідуальних особливостей розвитку кожної дитини.
Просимо взяти до уваги, що постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 2012 року № 881 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2010 року № 1149 “Деякі питання розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів” щодо поширення дії коригуючих коефіцієнтів визначених видатків на навчання дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітніх навчальних закладах, які навчаються у спеціальних класах та в умовах інклюзивного навчання.
З урахуванням державної політики, сучасних тенденцій розвитку сфери освіти в контексті Конвенції про права інвалідів, у зв’язку із запровадженням інклюзивного (інтегрованого) навчання відбувається процес оптимізації мережі інтернатних закладів разом з розгортанням мережі загальноосвітніх навчальних закладів з інклюзивними (спеціальними) класами. Така стратегія розширює можливості вибору батьками дітей з особливими потребами закладу для навчання таких дітей, створює умови для їх соціалізації, інтеграції в суспільство.


Директор департаменту                                                                                                          О. В. Єресько






ДЕКЛАРАЦИЯ ПРАВ РЕБЕНКА

1.     Мы – дети мира. Кто бы ни были  наши родители, где бы мы ни жили и во что бы ни верили, обращайтесь с нами как с равными. Мы достойны того, чтобы получить все лучшее из того, что может дать мир.
2.     Защищайте нас, чтобы мы могли расти достойно и свободно.
3.     Пусть у нас будет имя и земля, которую мы можем назвать своей.
4.     Мы не должны мерзнуть, и у нас должна быть крыша над головой. Обеспечьте нас едой и местом для игр. Если мы заболеем, то нам необходим уход.
5.     Если у нас есть проблемы в физическом или умственном развитии, вы еще больше заботьтесь о нас и учитывайте наши потребности.
6.     Дайте нам возможность жить в семье. Если семья не может заботиться о нас, то возьмите нас к себе.
7.     Хорошо учите нас, чтобы мы могли быть счастливыми и плодотворно прожить жизнь. Дайте также нам возможность играть, чтобы мы могли обучаться сами.
8.     Пусть в тяжелую минуту мы будем первыми, кому Вы поможете.
9.      Защищайте нас от жестокости и от тех, кто может с нами плохо обращаться.
10.                       Растите нас в  условиях терпимости, свободы и любви. Став взрослыми, мы будем пропагандировать понимание между народами.




КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ ПРО ПРОВА ДИТИНИ
(Витяги)

Розділ ІІ. Права, свободи  та обов’язки людини і громадянина.
Стаття 52. Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.
         Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідується законом.
Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу. Держава заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей.
Стаття 53. Кожен має право на освіту.
Повна загальна середня освіта є обов’язковою.
Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільного, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої світи в державних і комунальних закладах, розвиток дошкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.
Громадяни мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.
Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних навчальних закладах або через національні культурні товариства.

/Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р

 

Конвенція про права дитини
ратифікована Верховною радою України 27 лютого 1991 року.



Ст. 3. Приділяє увагу якнайкращому забезпеченню прав та інтересів дитини.
Ст.6.  Визначає, що кожна дитина має невідємне  право на життя. Держави-учасниці забезпечують виживання і здоровий розвиток дитини.
Ст.7  Дитина реєструється відразу ж після народження і з моменту народження має право на ім’я  і на набуття громадянства, а також, право знати своїх батьків і право на їхнє піклування.
Ст. 8. Держави – учасниці забовязуються поважати право дитини на збереження своєї індивідуальності.
Ст. 12.Держави- учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати свої власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, які торкаються дитини.
Ст.13. Дитина має право вільно висловлювати свою думку.
Ст.16. Жодна дитина не може бути об’єктом свавільного або незаконного втручання у здійснення її права на особисте життя.
Ст. 17. Держави-учасниці визнають важливу роль засобів масової інформації і забезпечують, щоб дитина мала доступ до інформації та матеріалів з різних національних і міжнародних джерел.
Ст. 18. Визнання принципу спільної й  однакової відповідальності обох з батьків за виховання й розвиток дитини.
Ст.19. Захист дитини від усіх форм фізичного та психічного насильства, образи або зловживання, відсутності піклування, грубого поводження або експлуатації, включаючи сексуальне зловживання з боку батьків, законних опікунів.
Ст. 27. Право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Ст. 28. Право дитини на освіту.
Ст. 31. Право дитини на відпочинок і дозвілля, право брати участь в іграх та розважальних заходах.
Ст. 32. Право дитини на захист від економічної експлуатації.

       Відповідальними за дітей Конвенція визначає насамперед
батьків та державу.             


Насилие в семье

Чаще всего только физическое насилие мы принимаем за насилие. Нам даже трудно представить, как часто мы сами демонстрируем насилие или становимся его жертвами.
Оказывается насилие это еще и:
Ø Угроза  нанесения себе или другому телесных повреждений.
Ø Угрозы  уйти, забрать детей, не давать денег, подать на развод.
Ø Использование бранных слов, ругань.
Ø Унижение, обзывание, подчеркивание недостатков.
Ø Контроль, ограничение в общении, слежение.
Ø Запрет ложится спать или насильственное пробуждение.

Насилие относительно детей, кроме этого считается:
Ø Невыполнение обязательств относительно ребенка.
Ø Отсутствие в семье доброжелательной атмосферы.
Ø Вовлечение ребенка в выяснение отношений между родителями, и использование их с целью шантажа.
Ø Недостаточное удовлетворение потребностей ребенка в еде, одежде, образовании, медицинской помощи.

Не трудно заметить, что это не редкость в наших семьях. Так вели себя наши родители, такое поведение стало для нас привычным. И часто мы просто не задумываемся над тем, как это может повлиять на нас самих и наших детей.
Когда возникает конфликт, взрослые так увлечены им, что думают только о том, как бы отстоять свою точку зрения. Дети, безусловно, не могут быть посторонними наблюдателями.
Дети видят, слышат, помнят больше, чем думают взрослые. Нам кажется, что ребенок в эту минуту не берет участия в конфликте (увлечен игрой, смотрит телевизор и т.д). Но на самом деле, дети всегда знают, когда их родители сорятся.
Дети разного возраста по-разному реагируют, но на всех детей имеет влияние домашнее насилие.
Любое домашнее насилие, независимо от того, направлено оно непосредственно на ребенка или на другого члена семьи – травмирует ребенка.
Как дети реагируют, когда они становятся свидетелями насилия в семье?
Ø дети ощущают чувство вины, стыда и страха, как будто они ответственны за насилие, какое им приходится наблюдать.
Ø дети чувствуют грусть.
Ø дети чувствуют гнев, потому что они не в состоянии изменить то, что происходит в семье.

Как эти переживания отражаются на поведении детей.
Они могут:               
Ø реагировать слишком агрессивно
Ø не признавать авторитетов
Ø быть запуганным, нервным или пассивным.
Ø жаловаться на головную боль, боль в желудке, постоянное ощущение усталости и сонливости.
Какие уроки может получить  ребенок, который сталкивается с домашним насилием?
Дети, которые были свидетелями насилия в семье, усваивают, что:
Ø насилие – это способ решения конфликтов или получения желаемого;
Ø отрицательные формы поведения в обществе – самые влиятельные;
Ø доверять людям и, особенно взрослым – опасно;
Ø свои чувства и потребности нельзя выражать открыто.
   В семьях, где в отношениях с детьми преобладают:
Ø контроль;
Ø пренебрежение детскими потребностями;
Ø давление;
Ø унижение, ребенок может вырасти агрессивным или забитым, не умеющим постоять за себя.
   Поэтому мы должны чаще думать о том, кого мы хотим воспитать. Мы все время должны помнить, что ребенок- это наше зеркало.
   Помните!
   В семье ребенок узнает, как взаимодействовать с другими людьми, как относиться к себе и к окружению, как справиться с трудностями и, по большому счету, что такое жизнь.

Законодавче забезпечення дитинства

Базовим документом, спрямованим на захист дітей, є Конвенція про права дитини, прийнята Організацією Об’єднаних Націй.
Найголовніший закон – Конституція України – гарантує рівність у правах дітей незалежно від походження, а також від того, народилися вони в шлюбі чи ні.

Закони та підзаконні акти, спрямовані на охорону основних прав дитини
- Закон України «Про охорону дитинства» (26.04.2001 року)
- Закон України «Про сприяння соціальному становленню та
розвитку молоді в Україні» (23.03.2003 року).
- Закон України «Про охорону здоров’я» (19.11.1992 року)
- Закон України «Про соціальну роботу з дітьми і молоддю»
 (21.07 2001 року)
- Закон України «Про громадянство України» (18.01.2001 року)
- Закони  «Про дошкільну освіту» (11.07.2001 року), «Про загальну середню освіту» (10.05 1999р.), «Про позашкільну освіту» (22.06. 2000р.)
- Закон України «Про об’єднання громадян» (16.06.1992р.)
- Закон «Про молодіжні та дитячі громадські організації» (13.05.1999 року).
- Указом Президента затверджено від 18.01.1996р. Національну програму «Діти України»

Нормативно-правові акти в сфері сімейних відносин стосовно охорони прав дитини

- «Цивільний кодекс України» від 16.01.2003року.
- «Житловий кодекс» від 30.06.1983р.
- «Сімейний кодекс»(набрав чинності з 01.01.2003р.)
- Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (21.11.1992р.)
- Закон України «Про державну соціальну допомогу інвалідам дитинства та дітям-інвалідам» (16.01.2000р.)
- Закон України «Про попередження насильства в сім’ї».(15.112001)
- Постанова Верховної Ради України «Про Концепцію державної сімейної політики» від 17.09.1999р.
- Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо посилення захисту багатодітних і неповних сімей». Постанова Кабінету Міністрів про Програму «Українська родина» від 14.03.2001р.
- Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо вдосконалення соціальної роботи з дітьми, молоддю та сім’ями»

 

                               ПЕРЕЛІК


НОРМАТИВНИХ   ДОКУМЕНТІВ   З   ЧИННОГО  

ЗАКОНОДАВСТВА   ПО   ОХОРОНІ   ДИТИНСТВА
(використовується в роботі ДНЗ комбінованого типу «Джерельце» №15)

  1. Конституція України.

  1. конвенція про права дитини. Вид-во “Право”, 1995 р. Київ.

  1. Закон України “Про освіту”.

  1. Закон України “Про державну допомогу сім*ям з дітьми”, Київ, 1992 р. Газета    “К. п.” Від 17.12 1992 р.

  1. Закон України “Про органи і служби в справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх” газ. “Голос України” від 23.02.96 р. №36.

  1. Державна національно програма “Україна ХХI ст.”.

  1. Національно програма “Діти України”, Київ 1996 р.

  1. Соціальне забезпечення в Україні. Збірник законодавчих актів та офіційних документів. Київ, 1991 р., випуск 1.

  1. Кодекс про шлюб та сім*ю України, Київ 1996 р. Офіційний текст із змінами та доповненнями за станом на 25.06.1996 р.

  1. Закон України “Про внесення змін доповнень до Цивільного  процесуального кодексу України у зв*язку з прийняттям. Закон України “про внесення змін і  доповнень до Кодексу про шлюб та сім*ю України” Київ. 12.07.96 р. № 329/ 96-ВР

  1. “Освіта України ХХI ст..” – міжрегіональна програма.

  1. Про порядок введеня в дію Закону України “Про органи і служби в справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх” – Постанова Верховної Ради України від 24.01.95 р.

  1. Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, які залишились без піклування батьків. ПКМУ від 05.04.94 р. № 226. Зібрання Постанов Уряду № 8/94 р.

  1. “Про організацію діяльності спеціальних навчально-виховних закладів для дітей і підлітків, які потребують особливих умов виховання”.  ПКМУ від 13.10.93 р.        № 859.   ЗПУУ   № 3/94 р.

  1. “Про поліпшення матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків”   ПКМУ   від 16.06.95 р.  № 433    ЗПУ  № 8/95 р.

  1. “Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів”   ПКМУ  від 03.05.95 р., № 31,  ЗПУ  № 7/95 р.

  1. “Про створення кримінальної міліції у справах неповнолітніх”  ПКМУ  від 08.07.95 р. № 502,  ЗПУ  № 9/95 р.



  1. Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України  від  13.10 93 р. “Про організацію діяльності спеціальних навчально-виховних закладів для дітей і підлітків, які потребують особливих умов виховання”  ПКМУ  від  11.08.96 р.       № 646,   ЗПУ  № 12/96 р.

  1. “Про Всеукраїнський фонд оздоровлення і відпочинку дітей та підлітків”,  ПКМУ  від 12.02.96 р.  № 203,  ЗПУ  № 7/96 р.

  1. Про затвердження Порядку передачі дітей, які є громадянами України, на усиновлення громадянам України та іноземним громадянам і здійснення контролю за умовами їх проживання  ПКМУ  від 20.07.1996 р.  № 775, газ. “Освіта” від 16.10.96 р. № 56-57.

  1. Порядок передачі дітей, які є громадянами України, на усиновлення громадянам України та іноземним громадянам контролю за умовами їх проживання у сім*ях усиновителів”, газ. “Освіта” від 16.10.96 р.

  1. “Положення про кримінальну міліцію в справах неповнолітніх”,  ЗПУУ № 9/ 95 р.

  1.  “Про порядок призначення та виплати державної допомоги сім*ям з дітьми” – положення, газ. “Урядовий кур*єр” від 25,03 93 р. № 44 – 45.

  1. Положення про спеціальну загально-освітню школу для дітей і підлітків, які потребують особливих умов виховання,  ЗПУУ № 3/94 р.

  1. Положення про спеціальні професійні училища для підлітків, які потребують особливих умов виховання,  ЗПУУ  № 3/94 р.

  1. Положення про індивідуальне навчання в системі загальної середньої освіти. Ін. зб. МоУ    20/93 р.

  1. “Про затвердження Положення про індивідуальне навчання в системі загальної середньої освіти, Положення про державну атестацію (екстернат) для одержання документа про загальну освіту, Положення про психологічну службу в системі освіти УкраЇни”, Наказ  МоУ від 01.07.93 р. № 230. Ін. зб. МоУ  № 20/93 р.

  1. Положення про державну атестацію (екстернат) для одержання документів про загальну середню освіту. Ін. зб. МоУ  № 20/93 р.

  1. Положення про психологічну службу в системі освіти України. Інф. зб.  МоУ        № 20/93 р.

  1. Про затвердження Положення про логопедичні пункти системи освіти. Наказ МоУ від 13.05.93. Инф. зб. МоУ № 20/93 р.

  1.  Положення про логопедичні пункти в системі освіти. Ин. зб. МоУ  № 20/93 р.

  1. Про відкриття при навчальних закладах спеціальних груп для дітей з вадами розвитку. Наказ МоУ від 23.04.93 р. № 110. Ін. зб. № 20/93 р.

  1. Про затвердження Положення про загальну та центральну психолого-медико-педагогічну консультацію. Наказ МоУ від 13.05.93 р. № 134. Ін. зб. № 20/93 р.
  2. Положення про зональну та центральну психолого-медико-педагогічну консультацію. Ін. зб. № 20/93 р.

  1. Про затвердження Положення про зонально-освітній інтернатний заклад України. Наказ МоУ від 13.05.93 р. № 138. . Ін. зб. МоУ  № 13 - 14/93 р.

  1. Положення   про зонально-освітній інтернатний заклад України. Ін. зб.  № 13 - 14/94 р.

  1. Нормативи грошового та матеріального забезпечення учнів та вихованців навчально-виховних закладів (таблиця 6 – сироти). Ін. зб. № 13 – 14/94 р.

  1. Про затвердження Положення про спеціальну загальноосвітню школу-інтернат (школу, клас) України для дітей з вадами фізичного або розумового розвитку. Наказ МоУ від 13.05.93 р. № 136. Ін. зб. МоУ  № 22/93 р.

  1. Положення про спеціальну загальноосвітню школу-інтернат (школу, клас) України для дітей з вадами фізичного або розумового розвитку. Ін. зб. МоУ  № 22/93 р.,     № 1/94 р.

  1. Про затвердження Положення про навчально-виховний заклад для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків. Наказ МоУ від 13.05.93 р.  № 137. Ін. зб. МоУ  № 1/94 р.

  1. Положення про навчально-виховний заклад для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків. Ін. зб. МоУ  № 1/94 р.

  1. Про стан і перспективи розвитку державної підтримки дітей з психофізичними вадами. Ріш. Колегії МоУ від  22.05.96 р.  № 8/2 – 7. Ін. зб.  № 20/96 р.

  1. Цільова комплексна програма “Соціально-психологічна допомога і реабілітація осіб з вадами фізичного і психічного розвитку”. Ін. зб.  № 2/96 р.

  1. Про затвердження Положення про дитячий будинок сімейного типу. Пост. Каб. Мін. Укр. Від 27.04.94 р.  № 267.,  ЗПУУ  № 8/94 р.

  1. Положення про дитячий будинок сімейного типу.  ЗПУУ  № 8/94 р.

  1. (13) Про організацію виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.94 р.  № 226. “Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків”. Нак. Мін. Осв. Укр.. від 18.04.94 р.  № 105. Ін. зб.  № 12/94 р.

  1. Мережа з/о шкіл-інтернатів для дітей сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, для розумово відсталих дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, мережа дитячих будинків та будинків дитини. Ін. зб.  № 12/94 р.

  1. Про гарячі обіди дітям-сиротам і дітям з малозабезпечених сімей. Пост. Каб. Мін. Від 31.08.96 р. № 1032.

  1. Про затвердження Інструкціі про порядок комплектування загальноосвітніх санаторних шкіл дітьми. Нак. Мін. Осв. Від 19.06.96 р.  № 27. Ін. зб.  № 17 –18/96 р.
  2. Інструкція про порядок комплектування з/о санаторних шкіл-інтернатів дітьми. Ін. зб.  № 17 – 18/96 р.

  1. Список з/о санаторних шкіл-інтернатів для дітей з захворюваннями серцево-судинної системи. Ін. зб. МоУ  № 17 – 18/96 р.

  1. Список з/о санаторних шкіл-інтернатів для дітей з психоневрологічними захворюваннями. Ін. зб. МоУ  № 17 – 18/96 р.

  1. Список з/о санаторних шкіл-інтернатів для дітей з хронічними неспецифічними захворюваннями органів дихання. Ін. зб. МоУ  № 17 – 18/96 р.


  1. Список з/о санаторних шкіл-інтернатів для дітей з  хронічними захворюваннями органів травлення малими і затухаючими формами туберкульозу, хворих на сколіоз. Ін. зб. МоУ  № 17 – 18/96 р.







































Комментариев нет:

Отправить комментарий